| ППЕРЕКЛАДИ | # 98 |
|
* * * (w strome wieczory zasypiania...) в стрімкому вирі засинання під тими дверима що з кімнати батьків дитячий кошмар перекреслює золотом скісна риска давно вони згасли батьки та кімната вибух і сну вже немає сама розвіяна хмара забрати з дому вдалося тільки той золотий місточок по якому піду собі часом неплинним із темряви в темінь Пісенька про прив’язаність (Piosenka o przywiazaniu) Захід тоне. День тане. Ген іржавіє ліс хвостатий. Краєвид осипається, сипле луска. Все – осипання. Все – осипання. Руде останнє! Тут зостатись, перехопитись об коріння. То плутанина західного лиса в глиці. Все – на прощання. Все – на прощання. Та в темряві безлистій, бездоріжній я – в чорній учті за зникомим світом – так випалю його в уяві, закарбую, Що знов постане. Знов постане. Риба на піску (Ryba na piasku) З води, що розступилася покірно, на берег витягнена риба ледве дише, запалює і тлумить рожеві зябра, і встромлена у мене срібна шпичка ока. Заріжемо її ножем мовчання. Нехай не будить нас у вітті ночі виттям нечемним. * * * (babie lato prababie lato...) бабине літо прабабине літо небо фарбу збирає відбілює льон світ іще мовить те слово слава Богу жовте золото соняхів розпорошує джміль а вітер то відволікання павутинок Життя (Zycie) Аж ось рослини вже квітнуть Потім ми А далі ще вони Прийшли сюди ми на хвилинку А квіти – старші І омана нам не юність а плинність квітів Нерухома зелень випереджає нашу червону кров Якщо зустрінемось то тут тепер поміж зеленим і зеленим |
|
|
|