ПОЭЗИЯ / ПОЕЗІЯ # 97




Олександр СПРЕНЦІС
/ Київ /

Зі збірки

«Тяжіння простору»



* * *

я зробив
паперовий літачок
і пустив його у вікно…
він полетів по кривій –
кривій мого життя…


* * *

всього стало обмаль –
грошей, здоровья і бажань.
жебрацький капелюх мене чекає!


* * *

вчора,
сьогодні
і завтра –
сльози, поразки, страждання,
радощі і сподівання...
безжальний рух сансари!..


* * *

коли сонце сідає за обрій
не забудьте попрощатися з життям…
на всякий випадок!


* * *

час знепритомнів:
лежіть гориліць…
незабаром – небіжчик?


* * *

в глухій темряві
ліхтарик ледь-ледь жевріє…
ні, не жевріє – вмирає…


* * *

життя – це папірець
папірчик
листок-листочок
пелюсток
сонячний зайчик
на склі води…


* * *

птахи осиротіли –
вони вже не знають,
для кого їм співати!


* * *

ця тиша – як океан:
чи поглине,
чи випливемо?



Повернутися / Назад
Содержание / Зміст
Далі / Дальше